“Гливкий туман Бучі” та “У роки війни” – книги про стійкість і мужність жителів Бучанської громади
“Гливкий туман Бучі” та “У роки війни” – українська письменниця та публіцистка Лариси Мудрак презентувала свої нові роботи, присвячені силі українського народу в найтяжчі часи війни. Подія відбулася у Публічній бібліотеці громади.
«Гливкий туман Бучі» – щоденник перших 100 днів війни.
Він розповідає про те, як перелякані люди опинилися у ворожій пастці на хуторі Красному, що за 7 км від Бучі. А також, як цей страх трансформувався у мужню спільноту, взаємопідтримку, протистояння окупанту і виживання у надскладних умовах.
«Мої важкі спогади. Та це краплина нашої важкої історії, яку важливо пам’ятати, щоб крок за кроком рухатися до справедливості, – говорить авторка. – Тому що десь далеко, у пам’яті, у майбутньому, має бути світло. Світло, яке нас веде й тримає».
Присутній на презентації Микола, який теж був учасником тих подій і згадується у виданні, розповів про їх спільне протистояння оркам, як допомагали один одному, підтримували, створювали загони самооборони.
“Це були наші цеглинки у спільний супротив нашого народу”, – говорить він.
А брат пані Лариси, Валерій Бевзюк, який очолив самооборону на хуторі Красному, наголосив на важливості писати спогади війни, які стануть у нагоді майбутнім поколінням.
«Ніхто у світі нам не давав більше двох тижнів. За розрахунками ворога, нас уже не мало існувати, росія хотіла змінити історію, – звернувся до присутніх Валерій. – Ця книга про те, що ми не маємо змінити свою історію. І роль кожної людини у цьому дуже важлива. Лише спільно ми можемо перемогти ворога».
Друга книга – “У роки війни”
Це видання про сімейний бізнес під час воєнного стану, про трансформацію родин. Як внутрішні переселенці працюють у нових громадах. Як відроджують бізнес ті, хто його втратив.
«Об’єднані єдиним духом», – так говорить авторка про героїв свого рукопису. І додає, що ми там побачимо, як діти заможних родин, які мали освіту за кордоном, повернулися в Україну. Інше покоління, інший рівень інтелекту, закордонна освіта. І це все нині працює на нашу державу.
«У нас унікальна земля, яка протистоїть росії 14 років. Жодна нація на таке не була здатна», – наголошує пані Лариса.
Послухати про нові видання завітав і житель Олешків, нині вимушений мешканець нашої громади, який теж взяв слово: «Бучанці, ви молодці, що залишаєте спогади у письмовому вигляді. Моє рідне селище уже роки в окупації. Але там нікому писати. Хоч є про що».
Наприкінці зустрічі із читачами письменниця наголосила, що не лише мріє побачити щасливу Україну: «Свято вірю, що ми зможемо вистояти. Тож приїхала до вас поділитися своїм відчуттям віри, що у нас все вийде».
