«Пластилін», що оживає в танці: аматорський хореографiчний колектив з Бучі

У світі танцю немає другорядних ролей — кожен рух має значення, кожен артист вносить свою унікальну енергію. Аматорський хореографічний колектив «Пластилін» із міста Буча — це яскравий приклад, як любов до мистецтва перетворюється на натхнення для сотень глядачів. Їхні виступи — це не просто хореографія, а справжні історії, розказані мовою рухів.

Як з’явився цей колектив? Що мотивує його учасників? Які труднощі та перемоги супроводжують їхній творчий шлях?

Про все це ми поговоримо з керівником «Пластиліну» Ганною Смаль.

Розкажіть трохи про ваш колектив: коли і як він виник?

Аматорський хореографічний колектив «Пластилін» цього літа святкуватиме своє 11-річчя. Засновник і керівник – Смаль Ганна Віталіївна,  має дві хореографічні освіти і викладає в дітей уже понад 25 років! 

Взагалі колектив створили батьки дітей, у яких на той час Ганна вела гурткову роботу в садочку «Капітошка». Коли в дітей закінчилася дошкільна освіта, батьки наполягли та сприяли продовженню занять із хореографії.

Що вирізняє ваш стиль виконання та постановки від інших колективів?

Наразі в Бучі є багато колективів, де діти можуть творчо розвиватися. Ми, напевно, відрізняємося «сімейними форматом». Адже в нас навчаються не лише діти від  трьох років, а й їхні матусі, які після роботи тричі на тиждень ідуть приділити час своєму розвитку й теж беруть активну участь у конкурсах і фестивалях. 

В першу чергу в нас усі вивчають класичну хореографію, яка є основою та абеткою всієї хореографії, а вже з 9 років ми додаємо направлення jazz-modern. Викладач цієї дисципліни Дарина Ігорівна Крачко – прекрасний педагог із розумінням та любовʼю до своєї справи! Наші постановки зокрема спрямовані на те, щоб і виконавцям, і глядачам були зрозумілі текст, ідея, сюжет номеру, його емоційне та хореографічне наповнення! Прагнемо, щоб наш текст на сцені міг прочитати кожен глядач! 

Які виклики вам доводиться долати як аматорському колективу?

Дякувати  Богу та всім батькам наших вихованців, жодних справжніх викликів на нашому творчому шляху не було. Звісно, могли виникати якісь труднощі, питання, які за підтримки батьків наших учнів завжди вирішувалися найкращим чином!

Адже атмосфера в колективі є важливою складовою, ми цінуємо і поважаємо кожного нашого пластилінчика. Ну і наш керівник, як міцна гора (посміхається – ред.), не допустить ніяких труднощів, окрім як у тренуваннях.

Маємо річницю повномасштабного вторгнення. Як дівчатка пережили? Як тримали зв’язок? Коли знову змогли повернутися до занять?

Ой, це дуже болюче питання. 24 лютого перше, що я зробила, це написала в групу батьків, що відкриваю нашу залу для укриття і чекатиму там усіх, хто не виїхав і потребує сховища. Ми орендуємо залу в підвальному приміщенні. Там є маленька  кухня, багато акробатичних матів, які ми використовували як ліжка. Деякі батьки й діти були з нами там весь час, дехто приходив лише на ніч. 

Ми всі були на звʼязку. Від багатьох батьків я вже 24-го отримала повідомлення, що ми поїхали з країни назавжди, більше не будемо ходити на танці…

Взагалі колектив відновив свою діяльність майже відразу після деокупації Бучі. Але учнів, які лишилися або повернулися на той час, було лише 22 із майже 120 наших вихованців. Тому довелося набирати нових діток і починати процес майже із самого початку. Багато дітей повернулися десь через рік.  

Ми знаємо, що ви долучилися до святкування ювілею «Цвіту папороті». Які емоції викликала у вас ця подія? Що було найзворушливішим моментом?

Особисто для мене це був дуже відповідальний виступ, адже керівник «Цвіту папороті» Володимир Миколайович Божок, який, на жаль, уже не з нами, у минулому мій викладач з композиції та постановки танцю.

Це неперевершений колектив, який популяризує українську культуру через танець! Обовʼязково відвідайте їхні концерти за можливості, там просто перехоплює дихання, наскільки все продумано та технічно!

Які події чи виступи у вас заплановано на найближчий час?

Найближча наша важлива подія 3-го травня – Всеукраїнський благодійний конкурс хореографії «Озброєні танцем», який відбудеться у МЦКМ (Жовтневий палац) у Києві. Автори проєкту та організатори: народний художній колектив України «Ансамбль танцю.  «Вітамінчики»» під керівництвом Олега Мельника. Важливо, що цей захід буде благодійним: 100% конкурсного внеску перерахують на потреби ЗСУ.

Ну й паралельно, звісно, діти братимуть участь у хореографічних конкурсах, щоб мати змогу вдосконалитися, надихнутися іншими учасниками. Отримати досвід у сценічній практиці, відчути та подарувати незабутні емоції!

І як завжди, літній період часу ми проведемо на морі, відвідуючи цікаві хореографічні проєкти, які насичені не тільки відпочинком і часом, проведеним разом, а й майстер-класами з хореографії та інших, дотичних до мистецтва танцю. 

Чи є мрія або мета, до якої прагне ваш колектив?

Так! Вона наразі одна на всіх, наша спільна мрія – перемога!

І ми робимо все, що в наших силах, можливостях. Починаючи від участі в акції «ворогам – кришка»: збір пластикових кришечок, які благодійний фонд «Овес» відправляє на переробку, а кошти йдуть на закупівлю «пташок» для захисту нашої країни. До проведення заходів, на яких нам вдавалося заробити внесок у нашу перемогу! 

Щасливі діти під мирним небом України – і це не мрія, це мета якої прагне кожен свідомий українець!

Анастасія Ісаєва