Від педагога до керівника: професійний шлях директорки Мироцької гімназії №12

Професійний шлях директорки Мироцької гімназії №12 Олени Григорівни Гриценко, можна сказати, розпочався з дитинства. Вона народилася в родині педагогів. Тож ще з юних років вона відчувала покликання до навчання та виховання. Як згадує жінка, свою майстерність відшліфовувала з молодшими сестрами та ляльками.

Педагогічну кар’єру розпочала понад 30 років тому. Тоді ж вона почала свій професійний шлях як вчителька зарубіжної літератури.

«Я змалечку люблю читати. У бібліотеці не було такого місця, якого б не торкнулася моя рука», – зізнається пані Олена.

Нині Олена Григорівна обіймає посаду директорки гімназії. Вона ініціювала чимало освітніх проєктів, метою яких є обмін досвідом із педагогами України, активно співпрацює з Київським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів, проводить авторські майстер-класи та є співавторкою низки навчально-методичних посібників.

«Я ніколи не припускала, що стану керівницею. Але коли мій наставник, директор школи, який працював на цій посаді 31 рік, сказав, що бачить мене своєю наступницею, це змусило мене замислитися. Я відчувала, що можу щось змінити на краще», – додала вона.

Виклики 

Як згадує жінка, їй було страшно, чи складуться в неї стосунки з батьками учнів.

«З дітьми я завжди знаходила спільну мову, але дорослі здавалися більш досвідченими й мудрими, – пояснює Олена Григорівна. – На сьогодні це досі залишається викликом, адже батьки часто зайняті своїми справами й не завжди розуміють, якими їхні діти є в школі».

Секрет методики директорки Мироцької гімназії

Педагогиня чітко відповідає, що не перестає вчитися:

«Я вважаю, що навіть діти можуть навчити нас чогось нового. Вони допомагають мені обирати методи та засоби навчання», – наголосила вчителька.

Вона також додає, що діти є активними співавторами навчального процесу.

Як війна вплинула на освітній процес у гімназії та в Бучанській громаді загалом

Директор згадує, що Мироцьке було під окупацією. Але після звільнення, вже 4 травня відкрили школу для учнів. «Це був дуже емоційний момент: вчителі зустрічали дітей з кульками, солодощами. Перші уроки були не про програму, а про спілкування, про емоційну підтримку», – розповідає керівниця гімназії.

Пані Олена цитує слова одного з учнів: «Я ніколи більше не скажу, щоб ця школа згоріла, бо я бачив, як горять хати».

Що є найбільшим досягненням за рокислужіння освітній справі

«Моє найбільше досягнення — це довіра і любов дітей, колег та батьків, – говорить вчитель. – Коли бачу, як учні радо вітають мене у школі, розумію, що роблю щось правильне. І це надихає працювати далі».

Наприкінці розмови вона поділилася своїми літературними вподобаннями та розповіла, що її улюблена книга – «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго.

Ольга Остапенко, Анастасія Ісаєва