Нація зникає, коли зникає мова: життєпис вчительки української мови з села Гаврилівка

Наталія Руднєва родом із заходу України, та вже понад два десятиліття присвятила себе педагогічній діяльності в Гаврилівській школі №8.

Як згадує сама освітянка, любов до професії та рідної мови зародилася ще в ранньому дитинстві.
“Ми з братами часто грали в школу. Я завжди була вчителькою, ми мали зошити і проводили уроки математики та української мови. Мені це дуже подобалося…”, – згадує пані Наталія.

Талант до письма проявився в неї вже у 6 років. Юна Наталія мала хист до написання віршів, натхнення для яких черпала з краси природи, зокрема з квітучого весняного саду в батьківському дворі.

“Мова наша рідна, українська мова,
тепла і ласкава, мов дари весни.
Скільки ж років тому ти була в неволі,
українська мова, ти всіх нас прости!”, – цитує рядки свого першого вірша пані Наталія.

Робота з дітьми

Вчителька зізнається, що з початком війни діти стали більш патріотичні, тому рівень цінностей та шани до своєї мови, традицій піднявся.

Під час уроків вона намагається розвивати критичне мислення учнів за допомогою цікавих інтерактивних завдань. За її словами, усі діти творчі і мають потенціал, тому треба лише знайти підхід до кожного та розкрити цей талант.

“Багато учнів боїться говорити відкрито свої думки, через страх помилки, але я вчу дітей впевнено висловлюватися. Ми регулярно обговорюємо різні теми, обмінюємося думками після перегляду навчальних роликів або фільмів”, – коментує жінка.

Серед її учнів щороку є переможці олімпіад з української мови, конкурсу П. Яцика та Т. Шевченка. У 2025-му учениця 7 -Б класу Дар’я Гордійчук, здобула 2 місце в області в конкурсі Т. Шевченка та вийшла на Всеукраїнський етап. Зараз очікують результатів цього конкурсу.

Пані Наталія наголошує, що постійно відчуває підтримку та допомогу адміністрації та колективу школи, «адже тільки спільними зусиллями і об’єднаною працею ми можемо подолати будь-які труднощі», – додає вчитель.

Напрямок «Джура»

Наталія Руднєва не приховує, що посада виховника двох роїв військово-патріотичної гри Сокіл “Джура” давалась на початку складно:

“Я не знала нічого: ні як вести соціальні мережі, ні як працювати в цьому напрямку…”, – зізнається вона.
Проте, досвід, здобутий під час вишколів (ред. – ретельне прищеплення будь-яких навичок) з учнями, зокрема в Карапишах (Обухівський район) та у Карпатах, приніс свої плоди. Команда під її керівництвом здобула 3-тє місце в 2024 році на територіальних змаганнях та 1-ше місце на конкурсі “Ватра” у Бучанській громаді. Також команда юних пожежників “Полум’яні серця” цьогоріч здобули 3-тє місце у територіальних змаганнях.

“Взаєморозуміння з Наталією Руднєвою виникло одразу”, – поділився Іван, ройовий.

“Наталія Василівна постійно координує та навчає колектив. Вона наша улюблена вчителька”, – коментує Марія, вихованка Джури.

Волонтерська та організаторська діяльність

Освітній заклад активно співпрацює з волонтерським осередком «Гаврилівські берегині».
14 лютого, під координацією Наталії Руднєвої, учні долучилися до акції «Зігрій Захисника». Завдяки цьому заходу зібрано значну кількість медикаментів та інших необхідних речей для односельців та випускників, які перебувають на передовій.

Крім того, Наталія, як педагог-організатор, щорічно заохочує учнів до проведення благодійних ярмарків та зборів коштів на дрони, окопні свічки й харчові продукти.

Також за її ініціативою діє збір пластикових кришечок, з яких виготовляють турнікети, одночасно навчаючи дітей та дорослих дбайливому ставленню до навколишнього середовища.

Період окупації

24 лютого 2022 року чоловік пані Наталії каже: “Війна! Їдемо!”.

“Яка війна? У мене школа, у мене робота”, – перша відповідь жінки. Вона зізнається, що в той момент не усвідомлювала ситуації.

“Потім почалася ніч, бомбардування… Ми сиділи в непристосованому підвалі, де зберігалася консервація”, – розповідає пані Наталія.

Але рішення про евакуацію стало неминучим, коли її дитина сказала: “Мамо, поїхали, я не хочу помирати”. “Ці слова… Я просто сіла в машину, залишивши все, і ми поїхали”, – згадує вчителька.

Натхнення продовжувати

Робота у школі для освітянки це не просто професія, це джерело натхнення аби залишатися молодою.
“Можливо якби я обрала іншу професію, я швидко постаріла, а так мені в душі завжди наче 16 років”, – відповіла Наталія Руднєва.

Окрім педагогіки, жінка має цікаве захоплення – колекціонування вишитих сорочок. У її особистій колекції наразі налічується понад 11 вишиванок з різноманітними орнаментами.