БУЧАНСЬКІ НОВИНИ

Ваш путівник у житті громади, друг і порадник на кожен день!

Блиставиця – зруйновані будинки і спогади про окупацію (ФОТО)

1 min read

У Бучанській громаді саме Блиставиця першою відчула жахи війни. Вже 24 лютого, у день початку російського наступу на Україну, нападники здійснювали штурм на аеропорт «Антонов». Ворожі вертольоти, солдати, стрільба, вибухи… Це блиставчани бачили і чули поруч зі своїми домівками вже у той роковий четвер. Найбільше постраждали хати, що знаходяться у мікрорайоні поруч зі злітною полосою аеродрому. Перший будинок згорів у ніч з 24 на 25 лютого.

Староста Блиставицького старостату Світлана Микиша повідомила, що зараз зареєстровано 24 повністю зруйнованих будинки. Це не враховуючи тих, що мають пошкодження.

Жителів однієї зі зруйнованих хат ми застали на місці – вони саме намагалися навести хоч якийсь лад і зрозуміти, чи можна далі відновити будинок. Розповідають, що коли прилетіли снаряди, були не вдома. Жінка з бабусею у родичів подалі від аеродрому. А чоловік Володимир – на роботі у Києві, де його застала війна. Та після 1 березня, коли зв’язок із родиною перервався, він зумів пішки дістатися Блиставиці. Зараз вони живуть у міні-трейлері.

У родини Олега Мартиненко згоріло три хати – батьківська, його і сестри.

Дружина Олена була у матері, коли у будинок потрапив снаряд. Олег встиг лише взяти одні штани і вискочити на подвір’я. Полум’я знищило майже все.

Потім згадує, коли їх семеро сиділо у підвалі, прийшли до них рашисти, попросили всіх дістати паспорти. На щастя, залишили їх живими.

Окупація

Повну окупацію пережили близько 400 блиставчан. Та більшість місцевих все ж відчули на собі всі жахи війни й присутності ворога у селі, тому що виїхали 9-10 березня під час «зелених коридорів». Майже всі ховалися від обстрілів у підвалах чи погребах, під погрозою розстрілу боялися виходити на вулицю тощо.

Як приклад, Світлана Михайлівна розповіла про двох братів у віці, які вимушені були кілька тижнів просидіти у підвалі, маючи лише дві банки тушонки – рашисти не дозволяли їм виходити. Коли нарешті чоловіки змогли вийти на вулиці, навіть ходити не могли – мали проблеми з ногами.

Рашисти вибирали краще для себе

Один із будинків – найкращий у селі, окупанти обрали для життя. З інших помешкань знесли в нього матраци, ковдри тощо. Коли після деокупації хазяї повернулися, відразу поінформували, що мають у помешканні чужі речі. Згодом все перевезли до гуманітарного пункту. Тепер ковдри і матраци впізнають і забирають справжні власники.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.