Звернення Анатолія Федорука з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Шановна громадо!

15 лютого 1989 року закінчилася неоголошена війна в Афганістані, яка тривала 10 років і торкнулася багатьох українських родин. Принесла біль, втрати, сльози і у родини Бучанської громади.

Поранення, контузії, скалічені долі і цинкові гроби : афганська кампанія залишила невиліковну рану у душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків. Українські родини досі оплакують цю важку втрату, хоча минуло вже понад тридцять років…

У цей день ми також вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах, брати участь у локальних війнах та у врегулюванні воєнних конфліктів за межами нашої держави. Куба, В’єтнам, Північна Корея, Ефіопія, Ангола, Єгипет, Мозамбік, Сирія, Сомалі, Сьєрра-Леоне – це не повний перелік «гарячих точок», в яких служили наші співвітчизники за наказом «миролюбивого» керівництва країни, за якою ще дехто у нас сумує!

В перші дні війни на сході нашої держави саме воїни інтернаціоналісти першими стали на захист нашої Вітчизни ,за що ми їм безмежно вдячні!

Пам’ятаємо про загиблих, схиляємо голови перед їх подвигом та мужністю!

Вічна слава живим!