Кікбоксер із Мироцького Віктор Приходько: «Коли ти фізично у тонусі, завжди маєш гарний настрій» (ФОТО)
1 хв читання
12-річний спортсмен Віктор Приходько навчається у Мироцькій гімназії №12 на відмінно. У юні роки Віктор вже став чемпіоном України з кікбоксингу, чемпіоном України з Ушу (вид східних єдиноборств), отримав чотири кубки «Кращий спортсмен року» і два кубки переможця змагань.
Мама хлопця, пані Людмила, каже, що вже не має місця на стінах кімнати для численних грамот і нагород її сина.
В інтерв’ю для «Бучанських новин» Віктор розповів, як захопився цим видом боротьби, як проходять тренування та чим отримані у спорті навички можуть виявитися корисними у роботі та житті.
Мама Людмила розповідає, що син почав тренуватись, коли йому було лише три роки. Спочатку він займався в секції Ушу, та згодом більше часу почав віддавити кікбоксингу, так як цей вид боротьби йому здається одним із найбільш інтенсивних і ефектних єдиноборств.
– Вікторе, що таке кікбоксинг? З чого почалося твоє захоплення?
– Кікбоксинг – це вид контактних єдиноборств, який виник у США в 1966 році. Один з його засновників — японець Ноґуті Осаму. В кікбоксингу поєднуються техніка і правила боксу, але додаються удари ногами. Зазвичай кількість раундів у поєдинку менша, ніж у боксі — від 3 до 5, залежно від версії або турніру. Проте кікбоксинг завдяки ударам ногами та більшої кількості нокаутів вважається більш видовищним. До речі, наші відомі на весь світ боксери Віталій і Володимир Кличко починали саме з кікбоксингу.
Тренується Віктор у школі східних бойових мистецтв «У-вей» у Немішаєво у тренера Віталія Григоровича Лисака.
– Вікторе, розкажи, як минають твої тренування. Скільки часу вони займають?
– Зазвичай я маю шість тренувань на тиждень по дві-три години. Вони доволі інтенсивні та цікаві.
– За ким із професійних кікбоксерів або боксерів стежиш і вважаєш взірцем для наслідування? За кого, зазвичай, вболіваєш?
– Гадаю, не лише я, а й більшість хлопців стежать за виступами наших топових боксерів — Василя Ломаченка і Олександра Усика. Втім, цей список можна продовжувати безкінечно, адже українська школа боксу — одна з найкращих у світі. Українські кікбоксери входять до світової еліти.
– Які навички, отримані під час занять спортом, виявляються корисними в роботі та житті загалом?
– Найкорисніша – контроль емоцій. Це допомагає приймати правильні і виважені рішення та зменшує рівень стресу. Може, це прозвучить дещо дивно, але коли ти фізично у тонусі, завжди маєш гарний настрій.
Мати хлопця доповнює, що спорт виховує насамперед витривалість та прагнення добиватися своїх цілей. Загартовує і вчить, не зважаючи на поразки, йти вперед.
– Наскільки взагалі в Україні розвинута спільнота з кікбоксингу?
– Мені складно проаналізувати якісь тренди розвитку кікбоксингу за багато років, але, відколи я почав займатись, кількість осіб, що приходять на тренування, постійно збільшується. Україна має високий авторитет на міжнародній арені в різних вікових і вагових категоріях, у різних версіях є чемпіони світу і Європи, багато професійних спортсменів.
– Що порадиш початківцям? Якою має бути фізична підготовка для цього спорту? Як уберегтися від травм?
– Порадив би припинити шукати причини, з яких не вдається почати тренування. Ні для кого не секрет, що найважче у тренуванні — змусити себе на нього прийти. Далі вже темп задає група і тренер.
Хлопець розповідає, що особливих вимог щодо фізичної форми немає. Головне – відсутність протипоказань від лікарів.
– Легкі травми (гематоми або розтягнення) в будь-якому разі час від часу траплятимуться, адже це контактний вид спорту. Дуже важливо не допустити серйозних травм — переломів чи розривів тканин. За цим уважно стежить тренер. У процесі роботи також потрібно прислухатись до свого організму. Він завжди підкаже, коли треба знизити темп або зробити паузу.
– Які спортивні цілі ставиш собі на майбутнє?
– Наразі все, що я хочу, це здобути якісну освіту та досягти високих результатів у спорті. В майбутньому планую стати боксером.