Зоя Казак – дівчина, яка мріє робити людей щасливими за допомогою своїх картин

У Бучанському центрі позашкільної роботи (БЦПР) 9-річна Зоя Казак займається з семи років, а малює – з раннього дитинства. Нещодавно дівчинка представила свою персональну онлайн-виставку, яка зачарувала багатьох. «Бучанські новини» поспілкувалися із Зоєю та дізналися більше про її захоплення, творчість і плани на майбутнє.

– Образотворче мистецтво мені завжди подобалося. Коли йшла в центр, просто хотіла гарно малювати, аж ніяк не сподівалася на участь і перемоги в конкурсах. Та взагалі тоді про це не замислювалася”, – зізнається маленька художниця.

Живе Зоя у нашому місті й цього року перейшла до четвертого класу школи № 4.

– Моя мама завжди мене заохочувала займатися малюванням, бо бачила, що в мене є до цього хист, – розповідає талановита дівчинка. – Хоча, я вважаю, що для того, щоб творити щось особливе, потрібно лише бажання.

Зоя зазначає, що навіть якщо людина не має вроджених задатків, але прагне вдосконалюватись, то в неї все буде виходити.

– Мені пощастило з викладачем. Оксана Миколаївна Фурлет дійсно приділяє багато уваги учням. Вона професіонал та може знайти підхід до будь-якої дитини.

Про сенс і натхнення

У кожну свою картину художниця вкладає особливий сенс. Коли Зоя розпочинає роботу, то чітко знає, що вийде в готовому варіанті. Вона малює з уяви і працюючи у роздумах, знаходить свій зміст. Створити одну картину майстриня може за кілька днів, а може й за лічені години.

Дівчинка каже, що їй не потрібна мотивація, щоб творити малюнок чи то маленькі скульптури з полімерної глини, якими вона теж захоплюється.

Натхнення юна бучанка знаходить будь-де. Розповідає, що багато речей у світі є надзвичайними, просто ми цього не помічаємо. Найбільше дівчинка любить малювати цікавих та казкових істот, до прикладу – єдинорогів, чи на космічну тематику.

Ще одне захоплення Зої – тварини. Вона вірить, що в дорослому житті стане художником і на зароблені від продажу картин кошти зможе створити в Україні притулки для знедолених тварин. В першу чергу – для котів чи тигрів. Ще дівчинку засмучує проблема вирубки лісів та екологічна ситуація в світі.

За роки занять у БЦПР її бажання малювати не зменшилося, і тому Зоя впевнена, що присвятить своє життя мистецтву.

– Дитина, як губка, вбирає в себе те, що відбувається в сім’ї, – каже мама художниці Антоніна Казак. – Наша родина обожнює Ван Гога, і Зоя теж дуже любить його творчість. Навіть мені на день народження вона намалювала одну з відомих картин митця – «Зоряна ніч». Це найкращий подарунок для мене.

Антоніна розповідає, що хоч Зоя малює у техніці гуаш, її картини нагадують техніку маслом. І пов’язує це із захопленням картинами Ван Гога. Саме він славився досконалим володінням цього направлення в живописі.

Картини – відображення душі

Улюблена картина Зої – «Березневий кіт», на створення якої її надихнула неймовірна любов до тварин.  Дівчинка розповідає, що в її уяві очі кота символізують початок весни, й цей погляд може побороти холоднечу зими.

У травні Центр творчості дітей та юнацтва Київщини провів обласний етап Всеукраїнської виставки-конкурсу декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край». Картина Зої «Крим. Спогад про втрачений дім» посіла II місце в номінації «Образотворче мистецтво».

Це напевне одна з найскладніших картин дівчини, і справа не в техніці малюнку, а в тому, що життя завдало удару сім’ї Казак. Вони, як і багато наших громадян, втратили домівку через анексію Криму і були змушені шукати новий притулок та пристосовуватись до нового життя.

– Хоча Зоя і була ще дуже маленькою, коли ми всією родиною виїхали з Криму, це неймовірно важка та болюча тема для неї,  – розповідає мама дівчини. ­– Часто в розмовах ми пояснювали, що не можемо повернутись, хоча б дуже хотіли. Нажаль, зараз це поки що тільки мрія.

Важливо розуміти: наші спогади, якими б болючими вони не були, це є наш внутрішній світ та стан нашої душі. І ми повинні пам’ятати, звідки ми і хто ми.

Карантин вплинув і на творчість дівчини. Сім’я Казак дотримується обмежень, і дівчинці не вистачає спілкування з однолітками та пригод, які часто надихали її на творчість.

– Це важкий період для Зої, – розповідає Антоніна, – але я впевнена, що все обов’язково буде добре. Ми всі неодмінно навчимось з цим жити.

Дівчинка не могла повірити в те, що у Бучанському центрі позашкільної роботи вирішили створити її персональну виставку. Зоя розповідає, що керівництво закладу та її художній керівник самі стали ініціаторами заходу.

– Для мене це велике досягнення, – каже художниця. – Хоч виставка відбулася в онлайн форматі, все ж це крок до омріяного творчого майбутнього. Я прикладала багато зусиль до створення своїх робіт. Кожна представлена картина – особлива. Маю надію, що незабаром ситуація в світі покращиться, і в мене буде і надалі змога приймати участь у конкурсах.