Донорство – подаруй краплину надії на життя

У житті є ситуації, в яких ми повністю залежимо від оточуючих нас людей, від їх професіоналізму, уважності, досвіду… Та сьогодні мова піде про людську свідомість, доброту та любов до ближнього свого, саме з цими якостями людини асоціюється донорство. Тому що кожен, хто хоча б раз здав кров, розуміє, що подарував хворим шанс на життя.

Без донорської крові не можуть проводитися операції, бо в разі сильних кровотеч, часто, щоб врятувати життя пацієнту, треба не один літр цієї живильної для організму речовини. Онкохворі не можуть пройти такі необхідні для них курси терапії, які без переливання крові просто неможливі. Постраждалі в катастрофах вмирають, якщо на всіх не вистачає донорської крові. Навіть материнство залежить від цього, адже під час важких пологів мами втрачають багато крові, що передує летальним наслідкам – в цьому випадку донор рятує відразу два життя…

– Донорство – це почесний обов’язок та свідомий підхід кожного громадянина, – ділиться Олег Шунда, лікар-терапевт Бучанського центру первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). – Завдяки донорству ми допомагаємо людям. Це було актуально завжди і це особливо болюче зараз, коли на сході України йдуть бойові дії. Оскільки я лікар, усвідомлюю як важливо поповнювати запаси донорської крові, щоб у будь-який момент мати змогу врятувати життя й сам постійно здаю кров. Це благородна місія, тому закликаю всіх брати активну участь в донорстві. Адже кров необхідна постійно: при важких станах, при аваріях, дорожньо-транспортних пригодах, хворим вкрай необхідні переливання крові, і це багатьом людям врятувало життя, – розповідає Олег Іванович. – У мене в інституті був випадок, коли одногрупник потрапив у важку ДТП, у нього виявили численні переломи трубчатих великих кісток, і йому необхідне було переливання. Ми всією групою тоді здали кров, що і врятувало життя нашому товаришу, який наразі працює реаніматологом у Хмельницькому, – згадує минулі часи лікар-терапевт.

– Здаю кров протягом чотирьох років, – ділиться власним досвідом Оксана Мариніч, терапевтична сестра Бучанського центру (ПМСД). – Я вважаю, що це добра справа, яка під силу кожному й допоможе врятувати чиєсь життя. Для мене це обов’язок не тільки як медика, але й людини. Була така ситуація, коли моїй сестрі потрібна була донорська кров, – ділиться пережитим Оксана Сергіївна. – Я тоді звернулася до своїх колег, вони всі відгукнулися й стали донорами, що і врятувало життя моїй сестричці. Я їм за це дуже вдячна.