Не забороняйте дітям ставати самостійними

Молоді батьки настільки занурені в турботу про свою дитину, що часто намагаються захистити її навіть від тих речей, які дитині елементарно потрібні для розвитку. Тому так часто ми чуємо на вулиці: «Не чіпай! Не ходи! Впадеш! Розіб’єшся! » тощо.

Ми програмуємо малюка на бездіяльність, аби тільки нам було спокійно, а потім дивуємося, чому дитина ні до чого не прагне, коли стає старшим. Оберігати дитину від реальної небезпеки потрібно, але є ті речі, які ні в якому разі не можна забороняти дитині.

І ось ці речі:

Їсти самому.

Звичайно, набагато простіше і чистіше нагодувати дитину самій. Але, заборонивши самостійно донести ложку собі до рота, ми заважаємо малюку дорослішати, відчувати себе великим, впевненим у своїх силах, брати на себе відповідальність.

Допомагати мамі.

Ми постійно турбуємось, що малюк щось розіб’є, розіллє, не донесе до потрібного місця і всіляко його обсмикуємо і контролюємо, щоб він ні в якому разі нічого не чіпав і не розсипав. А проходить кілька років і скарги змінюються на інші:«Він нічого не хоче робити!». Малюку дуже важливо відчувати свою значність, розуміти, що він потрібен.

А ще йому дуже потрібні похвала і схвалення від батьків. Так що просіть дитину допомогти вам, дозволяйте допомагати та дякуйте за це, навіть якщо підлога протерта зовсім не ідеально, а половина борошна для млинців опиняється на столі. Дитина обов’язково навчиться цьому!

Помилятися.

Помилки неймовірно важливі як для дітей, так і для дорослих. Не забороняйте малюку помилятися, дозвольте перевірити свої сили, щось зробити правильно, щось – не дуже. Життя без помилок – прямий шлях до бездіяльності.

Малювати самому фарбами.

На жаль, не всі дають своєму юному художнику розбіг для фантазії. Відмовки стандартні – забрудниться, помалює стіни, наїсться хімії. Все це можна звести до мінімуму, якщо вибрати місце, яке легко відмити, зняти одяг – нехай і на собі помалює, дати нетоксичні фарби. Творчість – особливо малювання – не просто розвиває уяву, це виплеск емоцій в найправильнішій формі, пізнання сущого і відображення внутрішніх переживань малюка.

Вищати, кричати, бігати і стрибати по будинку.

Тобто, іншими словами, активно висловлювати свої емоції. Для дитини це і своєрідна гра, і спосіб розслабитися і виплеснути енергію, особливо якщо мова йде про рухомих і темпераментних дітей. Не намагайтеся переробити ваше чадо, звичайно, пояснювати і виховувати потрібно, але все це повинно працювати в суспільстві, на вулиці, в лікарні або в дитячому садку. А вдома дозвольте бути дитині такою, якою вона є.

Лазити по спортивному майданчику на вулиці.

Найкращий спосіб уникнути падінь та забоїв – навчити малюка бути спритним і вміти добре триматися руками. Нехай тренується і тоді ви будите спокійнішим.

Чіпати тендітні речі.

Не можна забороняти дитині чіпати тендітні речі. Краще будьте пильними та пояснюйте дитині, що з оцим варто бути обережнішим, кажіть, де може бути небезпека, як краще поводитися з цією річчю. Розкажіть, що її можна помацати, розглянути, а потім акуратно покласти на місце. Малюку часто просто хочеться доторкнутися. І йому складно буде навчитися берегти речі, якщо він не усвідомлює їх крихкість.

Не доїдати обід.

Організм дитини – сформована біосистема, яка, якщо ви попередньо не нагодуєте її солодощами, достеменно знає, що потрібно з’їсти й в якій кількості. Організм це знає і підказує дитині, набагато краще, ніж це можете знати замість дитини ви збоку. Тому для формування правильного ставлення до їжі та щоб не закріпити звичку переїдати, дозвольте дитині самому регулювати розмір власної порції обіду. Повірте, вам це дозволить уникнути в майбутньому великої кількості проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Висловлювати свою думку.

Начебто сьогодні ми всі достатньо грамотні і знаємо, що дитина – це повноцінна особистість зі своїми думками, бажаннями і примхами. Але часто в пориві емоцій у нас все-таки виривається – «що ти розумієш», «я краще знаю, що тобі потрібно», «тому що я так сказала». По-перше, не факт, що ми маємо рацію в своїх переконаннях, а, по-друге, пам’ятайте, що для дитини це не аргумент. Розмовляйте з ним на рівних, не лінуйтеся пояснювати і постійно спілкуватися, прислухайтеся до вашого малюка, і побачите, як швидко ви опинитеся на одній хвилі.

Ставити запитання

Усі діти допитливі. Це природно – так вони пізнають світ навколо себе. Тому їм не можна забороняти запитувати, а на поставлені запитання потрібно неодмінно відповідати. Особливо на складні: ні коли не відмахуйтеся “почитай”, “подивися”… Навіть якщо не знаєте відповіді, запропонуйте: “пошукаймо відповідь разом”. Окрім того, таке спілкування зміцнює ваш зв’язок із дитиною.

Бути жадібним

Не змушуйте дитину ділитися. Дозвольте їй самій вирішувати, як чинити зі своїми іграшками, давати їх комусь або ні. І ніколи не соромте за це. Життя саме навчить як потрібно робити, щоб однолітки ставились до тебе з пошаною.

Боятися

Боятися – це нормально, причому не тільки для дітей, а й для дорослих. Замість того, щоб казати “не бійся” або сварити, краще усе детально поясніть дитині. Неодмінно обійміть, щоб вона відчувала вашу підтримку.

Тож ставтесь до вашої дитини з розумінням та пошаною і це неодмінно вплине на ваші відносини у майбутньому.