Юні екоактивістки з Бучі – учасниці міжнародного проєкту в Туреччині
2 хв читання
Представниці екоклубу «Ековулик», що діє на базі Бучанського ліцею №9, долучилися до міжнародної ініціативи ERASMUS+ «Eco-Warriors United».
Разом з учасниками з клубу Integral Eco Club (с. Гатне) вони вирушили до Стамбула, щоб обмінятися досвідом з ровесниками з Греції та Туреччини.
Упродовж 10 днів українська делегація поринула у світ екологічних практик, культурного взаємозбагачення та міжнаціонального діалогу.
Команда «БН» поспілкувалася з вісьмома учасницями з Бучі — Ліною Москалюк, Софією Фроловою, Анастасією Пузановою, Софією Пех, Поліною Корнієнко, Веронікою Заїць, Вікторією Панченко та Каріною Кравчук. Дівчата розповіли про найяскравіші моменти поїздки: знайомство з однолітками з різних країн, щоденні воркшопи з екології, екскурсії Стамбулом, вечори культурного обміну та командні завдання.
«Це був не просто освітній табір — це простір для натхнення, взаємодії та нових ідей», — поділилися учасниці.
День 1. Знайомство
Перший день розпочався з урочистої церемонії. Кожна команда представляла себе та свою країну. Після офіційної частини організатори провели інтерактивні ігри, які допомогли швидко знайти спільну мову між учасниками з різних держав.
Дівчата зізнаються, що взаєморозуміння з представниками інших країн виникло майже одразу. Навіть поза офіційною програмою вони часто спілкувалися, обмінювалися традиціями, розповідали про життя у своїх країнах.
«Ми навчали їх українських танців, а вони — своїх національних. Було дуже весело!» — згадує молодь.
Одним з яскравих вражень став новий кулінарний досвід. Учасники щодня куштували місцеві страви, відкриваючи для себе гастрономічну складову турецької культури.
«Нас здивувало, що у них картопля — це не гарнір, а окремий овоч. Наприклад, до рису вони ще додають картоплю», — розповіли дівчата.
Також українок вразила кількість десертів і надзвичайно щедрі порції.
День 2. Прибирання й дерева дружби
Зранку всі учасники долучилися до прибирання узбережжя, а після цього висаджували дерева в одному з місцевих парків.
Організатори формували змішані команди, до складу яких входили екоактивісти з різних країн. Такий формат допоміг подолати мовний бар’єр і сприяв невимушеному спілкуванню між підлітками з України, Туреччини та Греції.
«Це зроблено навмисно, аби ми більше взаємодіяли між собою. Наприклад, українець мав працювати в парі з греком або турком. Так ми краще пізнавали одне одного», — пояснюють учасники.
День 3. Дрони, вогні Стамбула й тіні війни
Третій день розпочався з командної екологічної гри, під час якої учасники вирішували змодельовані проблеми довкілля. Далі всі охочі спробували себе в управлінні дронами та роботами. Як розповіла Софія, з першого разу це вдалося не всім. Завдання виявилося значно складнішим, ніж вони очікували, але надзвичайно захопливим.
Увечері група вирушила на екскурсію містом. Бучанські школярки із задоволенням купували сувеніри, порівнювали ціни та милувалися місцевою архітектурою. Вони відзначили, що загалом у Туреччині ціни дещо нижчі, ніж в Україні, хоча, наприклад, кава тут коштує значно дорожче.
Особливо запам’яталися вечірні прогулянки вузькими вуличками Стамбула, коли місто спалахує тисячами ліхтарів. Саме в цей час, за словами учасниць, воно перетворюється на справжню фотозону. Водночас дівчата звернули увагу на контраст: міська інфраструктура більше пристосована до автомобілів, а пішохідні переходи не завжди зручні та безпечні.
«Це було дуже незвично — просто гуляти ввечері, — діляться вони. — В Україні ми звикли до комендантської години, а тут ще й літаки над головами. І все це здається ніби з іншої реальності».
Це відчуття «іншої реальності» стало ще гострішим завдяки розмовам з учасниками з інших країн. У неформальних бесідах молоді люди постійно виявляли щиру зацікавленість до подій в Україні. Вони розпитували, як почуваються підлітки у країні, де щодня лунають сирени.
«Нас часто питали про війну: яка ситуація в Україні, як живемо в умовах воєнних дій?» — згадують дівчата.
День 4. Як працює переробка?
Учасники вирушили на екскурсію до заводу з переробки пластику, а також побували на підприємстві з виробництва компосту.
Усім вручили пляшки та контейнери, виготовлені з перероблених матеріалів — як приклад практичного використання ековиробництва.
День 5. Місто традицій і сюрпризів
Екскурсія Стамбулом включала Блакитну мечеть, церкву Святого Антонія Падуанського, музеї та популярні локації. Прогулянка стала ще одним способом пізнати менталітет турецького народу.
Особливо здивувала звичка місцевих — сидіти або лежати просто на газонах у парках, без жодних покривал чи килимків.
«Як вони нам сказали: якщо є можливість сісти — ми сідаємо. Якщо є можливість лягти — ми лягаємо», — сміються дівчата.
Дні 6–7. Модель ООН: уроки дипломатії
Ці дні були присвячені симуляційній грі «Модель ООН» – це всесвітньо відома навчальна платформа, де молодь імітує роботу ООН: обговорює глобальні виклики, представляє різні країни, готує виступи, веде дебати, шукає компроміси й ухвалює резолюції.
Перед початком кожен учасник отримав «свою» країну, інструкції щодо її зовнішньої політики та список тем для обговорення. Упродовж сесій усі працювали в ролі дипломатів, представляючи інтереси делегованої держави.
«У кожного була табличка з назвою країни. Я, наприклад, представляла Нідерланди», — розповідає Ліна Москалюк.
Між сесіями — танцювальні імпровізації просто в залі. На завершення всі отримали сертифікати учасників.
День 8. Вироби з біоматеріалів
Восьмий день був присвячений творчому завданню: учасники працювали в парах над виготовленням екологічних виробів зі вторинних матеріалів.
День 9. Креатив, медіа й визнання
Наступного дня молодіжна спільнота поділилася на команди, створювала відеоролики та презентувала екоплакати. Це стало кульмінацією їхнього практичного та аналітичного досвіду.
Цікавий факт
Саме емблема, яку зображують учасники на всіх своїх проєктах, була створена за ідеєю Поліни Корнієнко з Бучі. Її дизайн переміг серед запропонованих варіантів, що стало приємною відзнакою для української делегації.
Після презентацій делегація відвідала виставку робіт місцевих турецьких митців, а також зустрілася з мером міста Арнавуткьой.
День 10. Заключний акорд: хор, спогади і єдність
Останній день проєкту став емоційним підсумком усього пережитого. На початку учасники представили свої вироби з біоматеріалів, які вони виготовили. Також відбулася сесія арттерапії, де молодь могла через мистецтво передати свої емоції, враження та внутрішні переживання.
Справжньою родзинкою став виступ хору, до якого всі готувалися протягом всього освітнього табору. Молодь виконала кілька пісень на екологічну тематику, об’єднавши свої голоси в єдиний символічний меседж про важливість збереження довкілля й взаємопідтримки.
«Я пишаюся, що з нами поїхали саме ці дівчата з нашого ліцею — вони були відповідальні та показали себе достойно», — наголосила викладачка-коуч Олена Коновалова.
Поїздка стала не лише осередком нових знань та практик, а й цінним простором для емоційного перезавантаження. Учасниці зізнаються, що ці десять днів дали змогу їм хоча б на короткий час абстрагуватися від щоденного напруження, спричиненого війною, відчути себе в безпечному середовищі, відновити внутрішні ресурси.
