Історія фахівця із супроводу ветеранів Лілії Зорівчак з Бучі: «Бути опорою тут, у реальному житті»

Колись Лілія Зорівчак працювала з юнаками і дівчатами у школі. Нині допомагає людям, які пережили війну, втрату чи невідомість, знайти дорогу до потрібних послуг, до підтримки й надії. Лілія – фахівець із супроводу ветеранів Гаврилівського старостату Бучанської громади, пройшла шлях від освітньої сфери до роботи, в якій від її небайдужості залежить дуже багато.

Від освіти до нового покликання

Лілія Зорівчак працювала в школі на посаді заступника директора з виховної роботи. Потім була декретна відпустка. Саме після декрету, вона зрозуміла, що хоче спробувати себе в чомусь новому.

Причина була не лише професійною. Війна змінила для неї відчуття власного місця в суспільстві. Їй хотілося бути ближче до людей, які захищають її, її дитину й родину. Побачивши вакансію фахівця із супроводу, вона вирішила спробувати.

«Відверто кажучи, не думала, що мені вдасться, але дуже хотілося», — згадує Лілія.

Місія: бути поруч

Сильне бажання бути ближче до захисників, стати для них підтримкою й опорою не на словах, а в реальному житті, і є місією Лілії. Вона працює вже півтора роки.

Важливість цього шляху складно переоцінити. Ветеран, повернувшись до мирного життя, часто стикається з бюрократією, розгубленістю, браком інформації про свої права та можливості. Родини зниклих безвісти й загиблих захисників мають ще складніший досвід. Їм потрібні не лише довідки й послуги, а й людина, яка вислухає та не залишить наодинці. Фахівець із супроводу стає саме такою людиною, тією ланкою, яка з’єднує громаду, державу та тих, хто потребує допомоги.

96 людей, 96 історій

Нині на супроводі в Лілії 96 людей. Це ветерани, сім’ї зниклих безвісти, члени родин загиблих захисників України, дружини ветеранів. Усі, хто звертається по підтримку, залишаються під її опікою.

Запити надзвичайно різні. Лілія не ділить їх на «своїх» чи «не своїх» і прагне допомогти в усіх аспектах, де це в її силах: «Усе, що мені можливо, де я можу допомогти».

Один із кейсів: мати зниклого безвісти

Серед підопічних Лілії є жінка, мати зниклого безвісти захисника. Вона залишилася зовсім сама, рідних поблизу немає, підтримати нікому. Біль невідомості поєднується з буденними труднощами, які самотній людині долати особливо важко.

Питання тут виникають найрізноманітніші: від проблем з електроенергією до звернень в медичний заклад. Лілія береться за все, що охоплює її компетенція, щоб ця жінка не залишалася сам на сам зі своїми турботами. Для неї така допомога означає не лише розв’язання конкретних проблем, а й відчуття, що про тебе пам’ятають.

Замість висновку

Історія Лілії Зорівчак показує, що допомагати армії й захисникам можна по-різному. Хтось стає до лав війська, хтось волонтерить, а хтось щодня, крок за кроком, супроводжує тих, хто повернувся, і тих, хто чекає. Лілія обрала саме цей шлях. Вона не думала, що їй вдасться, але вдалося, бо дуже хотілося бути поруч.

Ми публікували: | БУЧАНСЬКІ НОВИНИ Галина Ляшенко фахівчиня із супроводу ветеранів у Здвижівці