Особистість – Тетяна Кравець з Гаврилівки: «Ми маємо цей шлях проходити стійко і з гідністю»

Вчителька англійської мови Гаврилівської школи Тетяна Кравець виховує в дітях патріотизм і разом з ними возить підтримку військовим.

У класі Гаврилівської школи на стіні висить прапор військової бригади, а поруч фотографії дітей, які плетуть браслети, зустрічаються з військовими, їдуть у госпіталь. Прапор Тетяна Кравець купила цього року на всеукраїнському етапі «Джури» в Закарпатті, куди її запросили чатовою. Для вчительки цей прапор має велику цінність, і вона пишається, що він у неї є.

Тетяна Валеріївна викладає в Гаврилівці лише другий рік. Раніше вона рік працювала в облдержадміністрації в Києві, але зрозуміла, що її тягне до дітей. «Мені не вистачало цього живого ритму, спілкування. Ти постійно думаєш, що б їм ще придумати, щоб це сприяло їхньому розвитку, щоб їм було цікаво. І ти разом із ними відчуваєш усе життя», – розповідає вона.

Війна як умови, а не привід опустити руки

До війни Тетяна Кравець ставиться по-особливому. Вона не вважає, що слід зневірюватися чи складати руки, і намагається, щоб навчання не припинялося, попри всі обставини. Ці обставини вона не робить приводом для виправдань, для неї це просто умови, в яких доводиться жити.

«Якщо нам випало жити саме в цей час, значить, чимось ми заслужили жити саме зараз. І ми маємо цей шлях проходити стійко і з гідністю. Тому всі нарікання, що важко, депресія, – це точно не про мене», – переконана вона.

Англійська як відчинені двері

Як вчителька англійської, Тетяна Валеріївна постійно нагадує учням, що мова відкриває безліч можливостей у майбутній роботі, подорожах, вільному спілкуванні без електронного перекладача. Сама вона буває в багатьох країнах і добре розуміє, навіщо дітям ці знання. Водночас вчителька переконана, що без підтримки батьків навчання не буде ефективним. Саме батьки мають пояснювати дитині, для чого вчитися, бо для дітей вони залишаються головним авторитетом. Цим вона ділиться і як мама доньки-підлітка, яка нині навчається в київському коледжі.

«Джура» як основа основ

Найбільше Тетяна Кравець захоплена національно-патріотичним вихованням. Вона веде в школі молодшу ланку «Джури» – дев’яти-десятирічних. А цьогоріч до неї додалася й середня. Зі старшими планує серйозніші речі: тактичну медицину, поводження зі зброєю, різнобічну підготовку.

«Національно-патріотичне виховання – це основа основ, яка зараз просто катастрофічно необхідна. Багато різних впливів, і наші вороги намагаються переконати нас своїми наративами. Тому надзвичайно важливо формувати в підростаючого покоління правильні ідеали, щоб діти чітко розуміли, хто вони, яке їхнє коріння», – каже вчителька.

Вона не обмежується розмовами. Запрошує до школи військових, серед яких її знайомі з Третьої штурмової бригади, і переконана, що діти по-іншому сприймають тих, хто безпосередньо воює. Так школярі бачать, що за межами Гаврилівки є ширший світ. На Всеукраїнському етапі «Джури» військові навіть провели для учнів майстер-клас із керування дронами. Тетяна Валеріївна сподівається, що діти, які ростуть у такому середовищі, не підуть на сумнівні «підробітки», як-от підпалювати чи підкладати небезпечні речі за вказівкою ворога, а мислитимуть свідомо.

Іграшки, колядки й малюнки для поранених

Волонтерство вчительки почалося з допису знайомої у «Фейсбуці»: важкопоранені військові потребують м’яких іграшок. Тетяна Валеріївна запропонувала учням віддати те, з чим вони вже не граються. Діти і батьки відгукнулися одразу. Поранені воїни, які щодня бачили смерть, плакали, коли отримували ці іграшки.

Згодом на Різдво школярі разом з учителькою поїхали в госпіталь з колядками й смаколиками, зібраними батьками. Медсестри зі сльозами розповідали, наскільки важливі такі візити для лежачих військових, до яких ніхто не приїздить. Навесні діти відвідали госпіталь знову. Нещодавно вони передали малюнки та браслети, які майстерно плетуть джури, до опікового центру. Відповідь не забарилася: «Малюнки взагалі фантастичні, а всі браслети просто чудові. Неймовірні люди з великим серцем. Дякуємо», – написала вчительці Мая, яка очолює відділення.

Перед першою поїздкою Тетяна Валеріївна тривожилася, чи готові десятирічні діти побачити тяжкопоранених? Вона спершу порадилася з батьками і наголосила, що не засудить тих, хто відмовиться. Потім пояснила дітям, що ці люди опинилися в такому стані, бо захищали їхнє мирне життя. «Діти виявилися на диво стійкими. Вони чітко виконують усе, що потрібно, у них немає ні розгубленості, ні паніки. Нам усім шкода, ми співчуваємо, але ми не сіли плакати – ми робимо те, що треба», – розповідає вона. Тепер поїздку до військових у школі готують знову.

Пресофіцерка «Бучанських відьом» і лідерка самоврядування

Тетяна Кравець також служить у добровольчому формуванні «Бучанські відьми». Уже другий рік вона там пресофіцерка й спілкується зі ЗМІ, зокрема закордонними, яких цікавить феномен жінки з кулеметом. Вона вважає, що світові важливо бачити, що українці не просто чекають допомоги, а діють самі.

Окрім цього, вчителька організовує учнівське самоврядування. За її словами, це шлях до лідерських навичок, самоцінності та впевненості в собі. Вона бачить, як діти, які соромляться говорити, хоча мають що сказати, поступово розкриваються.

Побажання батькам і дітям

На прохання звернутися до батьків і школярів Тетяна Валеріївна відповіла просто. Батькам радить цікавитися життям своїх дітей і бути поруч: «Дитинство минає так швидко, що за кілька років твоя присутність уже не потрібна. Тому в шкільні роки треба максимально бути присутніми в житті дітей». Дітям бажає більше уваги приділяти навчанню: «Колись війна закінчиться, і для відбудови країни будуть потрібні розумні, свідомі люди, які виведуть її на новий рівень».

Що її надихає, вчителька й сама до кінця не знає. «Я просто роблю так, як відчуваю, – каже вона. – Є така потреба, і все». Вдячна вона й керівнику школи Святославу Катану, який підтримує всі її ініціативи.

Газета “Бучанські новини” № 42 від 15 жовтня 2026 року.