Герой із Бучі: пам’яті Сергія Верети (фото)
1 хвилина на читання
У Бучанській громаді добре знали Сергія Верету — активного, мужнього чоловіка, який завжди був поруч із людьми. Його життя було сповнене руху, спорту, допомоги іншим та любові до рідної землі. У грудні 2022 він загинув на війні, прикривши собою побратима під час бою.
Життя, сповнене енергії
Як каже його дружина Алла, Сергій народився для активності. Він займався пауерліфтингом, пізніше бодібілдингом, велоспортом, організовував спортивні заходи для дітей у Бучі, сплавлявся на катамаранах, долав сотні кілометрів на велосипеді. Любив поїздки на мотоциклі. Пані Алла згадує:
«Якщо сказати, хто такий Сергій, це – життя. Там, де він з’являвся, його було завжди багато, як кажуть».
У Бучі він завжди був своїм: допомагав у Бучанському центрі позашкільної роботи, підтримував молодь, організовував квести й спортивні події. Його знали всі — від дітей до старших мешканців.
Родина і побратими
Сергій був опорою для своєї родини. Разом із дружиною виховував її сина, любив власних дітей, ставився до сім’ї з великою повагою.
«Він був людиною, за якою можна бути як за кам’яною стіною. І як чоловік, і як друг, і як господар», — каже дружина.
З початком повномасштабного вторгнення він одразу взяв військовий квиток, зв’язався з побратимами, з якими раніше служив у спецпідрозділі, й пішов туди, де був корисним. У перші дні допомагав розвозити гуманітарку в окупованому місті, яке обстрілював ворог, виводив людей із небезпечних місць на вільну територію, брав участь у боях за Бучу, Гостомель та Ірпінь.
Потім почалися поїздки разом із спецпідрозділом ГУР МО: Харківський, Запорізький напрямок…
Останній бій Сергія Верети
У грудні Сергій воював на Покровському напрямку Донеччини. Поруч із ним були ще четверо бійців з Бучі. Разом вони тримали позиції, підтримували один одного.
24 грудня штаб-сержант Збройних сил України, головний сержант взводу Сергій Верета на позивний «Ірокез» здійснив свій останній подвиг.
Той роковий бій тривав із самого ранку, розповідає дружина. Тоді першими отримали поранення Вадим Войтовський та Владислав Черняков на позивний «Сильний» (розповідали про Героя у БН № 51 від 2025 року, ред.).
Під час чергового обстрілу Сергій закрив собою Дмитра Проценка, врятувавши йому життя, а також Владислава Перепеченка, який хоч і отримав осколкові поранення, та залишився живим.
Його мужність врятувала побратимів, які й досі згадують той день із вдячністю та болем.
Людина, яку любили всі
На похорон зібралися сотні людей. Друзі, знайомі, мешканці громади — усі, хто знав і поважав Сергія.
«Чому так багато людей було і на похованні, і зараз приходять? Бо він був людиною, яку знали всі. Він завжди був поруч, завжди допомагав», — згадує дружина.
Пам’ять про героя
45-річний Сергій Верета залишив по собі приклад справжнього життя — активного, чесного, мужнього.
«За майже 10 років, які ми разом прожили, я не можу розповісти жодного негативного спогада про нього. Найпозитивнішої людини, я мабуть, навряд чи ще зустріну», – стверджує Алла.
Він був творцем власної долі, другом, чоловіком, батьком, воїном. Його подвиг і його енергія назавжди залишаться в пам’яті Бучанської громади.
Відзнаки Сергія Верети
Указом Президента України від 31 жовтня 2024 р. Верету Сергія Володимировича (посмертно) нагороджено медаллю «За військову службу Україні». Рішенням сесії Бучанської міської ради у 2025 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Буча»
Фото з особистого архіву Алли Верети.
