Захисник Олександр Биков залишився вірним до останнього подиху. У Бучі відкрили меморіал (фото)

У ЖК «Річ Таун» відбулася зворушлива та урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на честь старшого лейтенанта Служби безпеки України Бикова Олександра Олеговича – людини з позивним «Хьюстон», яка без вагань обрала шлях захисника і пройшла його до кінця.

На церемонію зібралися рідні загиблого героя, побратими, представники місцевої влади та небайдужі мешканці громади. Меморіальну дошку урочисто відкрили дружина Олександра та секретар Бучанської міської ради Тарас Шаправський.

Життя, присвячене служінню

Олександр Биков народився 8 травня 1977 року у місті Горішні Плавні на Полтавщині. Після дев’ятого класу школи №6 навчався у професійно-технічних училищах Кременчука та Горішніх Плавнів, а згодом здобув вищу освіту у Кременчуцькому національному університеті за спеціальністю «Транспортні технології».

Перший військовий гарт Олександр отримав ще у 1995-1997 роках, проходячи строкову службу в лавах Збройних сил України. Але справжнє покликання захисника розкрилося пізніше, у 2014 році, коли розпочалася російсько-українська війна. Олександр, не вагаючись жодної миті, став на захист своєї держави.

У 2017-2018 роках він проходив службу в 1-му окремому загоні спеціального призначення «Омега» на посаді оператора-навідника. Після завершення служби, у 2021–2022 роках, працював механіком у товаристві «Феррострой».

Проте 25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення, Олександр знову опинився там, де потрібен найбільше, — у рядах «Омеги», вже на посаді командира машини. А в серпні 2024 року його, як досвідченого і надійного бійця, було переведено до Центру спеціальних операцій «Альфа» СБУ — одного з найпрофесійніших підрозділів країни.

29 липня 2025 року Олександр Биков героїчно загинув під час виконання бойового завдання у місті Покровськ Донецької області.

Наказом голови СБУ від 29 вересня 2025 року йому посмертно присвоєно військове звання капітан.

За роки служби Олександр був відзначений відзнакою Президента України за участь в Антитерористичній операції, медаллю «За військову службу Україні», нагрудними знаками СБУ «За відвагу», «За доблесть» та «За доблесну службу».

Похований Герой на батьківщині — у місті Горішні Плавні, на території військового меморіалу. У горі залишилися дружина та брат.

«На другі добу Олександр Биков уже був у мене в екіпажі»

Особливо зворушливим на церемонії стало слово командира екіпажу Миколи Благодира — людини, яка знала Олександра не за документами, а пліч-о-пліч, у полі, у бойових умовах.

«Я мав честь дуже тісно і дуже близько знати цього чоловіка. Ми з ним служили в одному екіпажі, ділили кусок хліба і банку тушонки. 2017 року він прийшов до мене в екіпаж, працювали на одному БТРі», — розповів Микола Благодир.

За словами командира, Олександр вирізнявся рідкісним поєднанням якостей — професіоналізму, наполегливості й щирої відданості.

«Це був дійсно дуже професійний, дуже розумний і дуже наполегливий боєць, який якщо щось не знав, то обов’язково вивчить і добереться до суті», — сказав він.

Через сімейні обставини Олександр був змушений на певний час залишити службу. Але коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не зволікав ані дня.

«На другу добу, не вагаючись, був уже в мене в екіпажі за пультом. Це приклад людини, яка, не зважаючи на різні негаразди, стала на захист цієї держави і народу, якого безмежно поважала», — з гордістю і болем згадував Микола Благодир.

Командир не приховував скорботи і звернувся до всіх присутніх із важливими словами:

«Подивіться навкруги, скільки таких меморіалів і яких прекрасних людей ми втрачаємо. Непомірно велика ціна за нашу свободу і наше життя. Її не можна так лишати. За це варто боротися, варто боротися за їхню пам’ять».

«Це дуже висока ціна»

Від імені Бучанської громади слово взяв Тарас Шаправський, який наголосив на відповідальності кожного з нас перед пам’яттю полеглих.

«Він віддав життя за нашу свободу, щоб громада, країна були вільними. Щоб у наших дітей було майбутнє без окупантів, таким, як ми його хочемо бачити», — сказав Шаправський.

Він закликав не зводити пам’ять лише до дат і урочистостей, а жити нею щодня:

«Пам’ять — це про кожен день вдячності нашим захисникам. За кожен наш звичайний день — прокидаємось, йдемо на роботу, діти у школу — хтось віддає життя. Це дуже висока ціна. І ми маємо щодня робити свій вклад у перемогу. Донатити, сплачувати податки, плести сітки, ремонтувати авто. Хто як може. Це наша вдячність і шана героям».

Пам’ять, яка зобов’язує

Меморіальна дошка Олександру Бикову — це не лише данина пошани конкретній людині. Це нагадування про те, якою ціною існує наша свобода, і про тих, хто обрав її захищати.

Доки ми пам’ятаємо — вони живуть. Доки ми єдині — Україна незламна.

Вічна пам’ять Герою. Слава Україні.