«Ми на своїй землі»: у Бучі відкрили меморіальну дошку Кирилу Марченку

24 лютого, у четверті роковини повномасштабного вторгнення, у Бучі відкрили меморіальну дошку Кирилу Марченку — позивний «Прайд», молодшому сержанту, старшому кулеметнику 3-го відділення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України.

Символічно, що саме в день, який став для країни точкою неповернення, громада вшанувала пам’ять воїна, який свідомо став на захист України ще у 2014 році та залишився вірним присязі до останнього подиху. Меморіальну дошку встановили на вулиці Яблунській, 15.

Історія воїна

Кирило Марченко народився 21 січня 1991 року в місті Сніжне на Донеччині. У 2002 році разом із родиною переїхав до Маріуполя — міста, яке стало для нього  домом. Там навчався у школі, згодом вступив до Донецького інституту туристичного бізнесу.

Окрім навчання, Кирило захоплювався футболом. Був активним представником фанатського руху Маріуполя, палким прихильником команди «Металург». Проте для нього це було більше, ніж гра — це була спільнота, братерство, єдність. Він став одним із засновників колективу «Юність». Разом із друзями об’їздив усю Україну, підтримуючи свою команду. Саме там гартувався його характер — відданий, сміливий, принциповий.

Коли у 2014 році на схід України прийшла війна, Кирило не залишився осторонь. У вересні того ж року разом із братом Миколою та побратимами з «Юності» вступив до лав батальйону «Азов». 

Його мама, пані Олена, згадує, що Кирило ніколи не планував бути військовим, але свій вибір зробив свідомо. Вона розповідає, що родина завжди була його опорою та підтримкою.  Коли вона пропонувала пожити цивільним життям, він відповів: «Мам, поки в країні війна, цивільного життя не буде».

Для родини, як для внутрішньо переміщених осіб, встановлення меморіальної дошки має особливе значення. Пані Олена зазначає, що, на жаль, у рідних містах Кирила немає можливості увіковічнити його пам’ять, адже вони нині
окуповані.

29 березня 2022 року Кирило Марченко загинув унаслідок авіаудару під час виконання бойового завдання із замінування дороги в районі Морського бульвару в Маріуполі. За бойові заслуги він був нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «Захиснику Маріуполя», відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «За відзнаку в службі», а також орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Побратим Кирила на позивний «Онікс» згадує:

«Кирило реально любив життя, був відкритим. Я знав його з березня 2015 року. Навіть перебуваючи в Маріуполі, він переймався за Бучу. І дуже символічно, що саме ця громада сьогодні зберігає пам’ять про нього».

Він завжди говорив: «Ми на своїй землі. І ми будемо її захищати». Ці слова стали його дороговказом. До останнього подиху Кирило Марченко залишався вірним своїй присязі, побратимам і Україні.