Володимир Ковальський віддав своє життя, захищаючи рідну Бучу (ФОТО)

Володимир Ковальський на позивний «Інженер» одним із перших загинув, захищаючи місто. На честь Героя на фасаді будинку, в якому він проживав, відкрили меморіальну дошку.

На почесній події були присутні побратими, друзі, представники влади й всі ті, хто хотів віддати шану добровольцю, який віддав своє життя за рідне місто, країну та всіх нас. Членам родини загиблого Героя разом з Бучанським міським головою Анатолієм Федоруком надали честь відкрити меморіальну дошку.

І хоч цей день був наповнений болем втрати, та і гордості за мужнього сина України і безмежною вдячністю за відвагу і самопожертву. Пам’ять про Володимира є в наших серцях і в наших душах.

Володимир Ковальський був фахівцем-інженером, воїном, патріотом, спортсменом і борцем за свободу.

Володимира згадують як людину, яка завжди була активною, цілеспрямованою.

Народився 24 вересня 1983 року у Каховці, що на Херсонщині. Саме там здобув вищу освіту за спеціальністю інженер-механік, інженер-конструктор. Тоді ж, після навчання на військовій кафедрі, прийняв присягу та отримав звання молодшого лейтенанта.

Свою чітку громадську позицію продемонстрував як учасник Революції Гідності та як добровільний учасник АТО. На Сході воював у 14-тій окремій механізованій бригаді. За півроку до демобілізації його призначили командиром розвідувального взводу. Під час бойового завдання на у 2016 році Володимир підірвався на міні і втратив дві ноги.

Тяжка травма не змусила Володимира Ковальського стояти осторонь від активного життя.

Після тривалого лікування активно займався громадською діяльністю, спортом,  приймав участь у змаганнях «Ігри Героїв». Як згадав його сусід Олег, він був першим помічником і порадником, надосвіченим і розумним. Дуже багатьом допомагав щось зробити, встановити тощо. У той же час ввічливим і привітним. Він відкрив свою справу, багато працював, побудував свій будинок за власним проєктом.

Будинок – це була мета Володимира, і жити в ньому великою родиною, розповіла його дружина …, яка була на пам’ятній події разом з їх синочком. І хоч жінці було дуже важко емоційно, та вона поділилася спогадами і завдячила присутнім: «Дякую вам за підтримку і допомогу. Це нам дає сили рухатися вперед».

Після 24 лютого 2022 року

Вибір відбивати окупантів зі своєї рідної землі був очевидний для чоловіка. Тож, разом з іншими добровольцями організував оборону.

27 лютого 2022 року Володимир був серед тих героїв, які вчинили супротив російській колоні, що увійшла в Бучу вранці.

По команді керівника штабу «до бою» невеличкий загін захисників зайняв свої позиції на перехресті вулиць Нове шосе і Вокзальна. Почався один із найзапекліших боїв у місті. Чоловіки підірвали два ворожих БМД та поклали чимало живої сили. У результаті цієї засідки колона окупантів припинила рух. Бій був важкий. Сили нерівні. Треба відступати.

Володимир Ковальський залишився прикривати побратимів. Вони згадують його слова: «Відходьте, хлопці. Я прикрию».

Володимир Ковальський залишався до останнього на полі бою і став одним із перших, хто загинув за Бучу.

«Дійсно, після смерті людини залишається лише пам’ять про його вчинки, про життя, – звернулася мама Володимира Олена Григорівна Ковальська. –  Ми пишаємося ним. Він залишився у пам’яті сильним, сміливим, мудрим. Людина честі і гідності».

Освятив меморіальну дошку настоятель Храму Святого Андрія Первозванного та всіх Святих землі Української, протоієрій Андрій Галавін.

Пам’ять про Героя Ковальського навіки житиме в наших серцях.

За бойові заслуги Володимир Ковальський нагороджений:

Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудними знаками «Кров за Україну», «За досягнення у вйськовій службі», «Учасник АТО», медалями «За сприяння ЗСУ», «За незламність духу», «За заслуги перед містом Буча» та відзнакою «Орден добровольця».

Присвоєно звання (посмертно) «Почесний громадянин міста Буча».

Ім’ям Володимира Ковальського названо одну із вулиць Бучі.