Нове омріяне житло для родини Компаніченко, будинок який зруйнували рашисти (ФОТО)

Три покоління родини Ольги Компаніченков 2006 році переїхали в Бучанський край зі Скадовська. В селі Блиставиця народився наймолодший член сім’ї – син. Батько, чоловік і брат самотужки звели тут прекрасний будинок мрії, який вмить втратили через російську агресію. І ось, нарешті – відновлення…

Власний дім загальною площею 360 кв.м. з двома входами споруджували 13 років вечорами, після роботи, власними силами чоловіки родини. Тут проживало 9 членів дружньої родини – дві молоді сім’ї з дітьми, дідусь і бабуся. Дуплекс мав затишні двори, фруктовий сад. З балкону на північному боці другого поверху відкривався вид на летовище. Звідти родина разом з друзями і журналістами спостерігала злети і приземлення легендарної «Мрії» і «Руслану». Буквально за півроку до повномасштабного вторгнення будинок було нарешті завершено і документально здано в експлуатацію. 

Страшний ранок повномаштабного вторгнення

Все було добре, життя наповнювалося яскравими кольорами… А далі почалося вторгнення ворожої армії. Садиба розташовувалася на відстані 200 метрів від огорожі Гостомельського аеродрому. 

Шансів на виживання в умовах жорстких боїв і обстрілів практично не було взагалі. О 4-й годині ранку 24 лютого брат Михайло підняв на ноги всю родину і сказав, що почалася війна і на збори є півгодини. Він взяв на себе ініціативу згрупувати всю родину. Ніхто не мав уявлення, куди їхати і що брати з собою. Всі документи були заздалегідь наготові в портфелі-дипломаті (як виявилося пізніше, це було правильне рішення). Машини були заправлені пальним. Залишалося прихопити лише найнеобхідніші речі і не розгубитися.

О 6-й ранку тікали в невідомість, рятували своїх дітей. Загальний напрямок – на захід країни. Якнайдалі від жорстких обстрілів; прямо над будинком літали гелікоптери, по яким вели вогонь наші захисники. Все горіло, гірко було на це дивитися. Знайшли притулок у знайомих; шість разів кочували з місця на місце. Шляхи трьох родин на два роки розійшлися у різних напрямках.

На початку травня 2022 вперше повернулися на рідне згарище. Від сусідів, з якими до цього не було ніякого зв’язку, дізналися, що будинок палав вже 26 лютого. Він не просто згорів, в нього було багато влучень. Спочатку знесло дах, потім були зруйновані стіни. Поряд стояли ще 24 будинки, і всі згоріли (троє з них на сьогодні вже відбудували). На сусідній город впав збитий орківський гелікоптер.

Стукайте, і відчинять вам

Почали робити все можливе. Викликалися різноманітні комісії всіх інстанцій для обстеження. Одна лише оцінка руйнування зайняла 37 сторінок. Висновок: стовідсотково під знос, всі стіни і несучі конструкції полопалися, будинок не підлягає відбудові. У жодному проханні до міської влади не було відмови. Організували повний демонтаж будівлі разом з цоколем; приїхали бульдозери, вивезли 12 «Камазів» будівельного сміття. Вся територія була зачищена. 

Війна триває, але треба якось облаштовуватися. Почали шукати допомогу від держави. Не було розуміння коли і в якому обсязі вона буде надана. Перші варіанти передбачали відбудову будинків в межах 90 кв.м. Цієї площі було недостатньо для родини з шести дорослих і трьох дітей віком від 3 до 15 років.

І ось, в січні 2024 року стартували сертифікати є-Відновлення на придбання житла – нарешті з’явилася можливість отримати достатні кошти для придбання нового помешкання натомість втраченого внаслідок бойових дій. Умовою отримання цього сертифікату була відмова від права власності на будинок після затвердження рішення і бронювання державних коштів у програмі «Дія». Позитивна відповідь надійшла майже негайно. На освоєння коштів було надано всього 30 днів – включаючи пошук і оформлення нового житла. Ріелтори допомогли знайти такий варіант. На жаль, не в рідній Блиставиці, але все ж не так далеко, у Бучанському районі. Проте будинок саме той, що треба – він має три поверхи і окремий вхід для кожної з трьох сімей. З Блиставицею продовжують пов’язувати друзі (свої і дітей), школа, фруктовий сад.

Ольга Компаніченко: «Моя порада людям, які змовилися на такий сертифікат: якщо вони вже мають всі погодження, треба ще до бронювання коштів через «Дію» негайно займатися пошуками належного житла, узгодити умови з продавцем, враховуючи встановлені державою обмеження (не більше 200 кв.м. житлової площі)».

Величезну допомогу в оформлені родина отримала від міської влади, конкретно через пані Тетяну, яка підготувала папери для погодження на сесії Бучанської міської ради, вела цю справу від початку до успішного завершення і постійно була на зв’язку. Велика допомога була від старости Світлани Микиші та працівниці старостату Наталії Винагородської.

Щедротно давайте,і вам повернеться добром

Самі в біді, все втратили, пережили скруту, проте не опустили рук. Навпаки, допомагають чим можуть нашим захисникам. «Ми маємо сили, працюємо, – переконана пані Ольга, – а хлопцям на передовій важко, тому ми турбуємося про них, ділимося, багато донатимо». Гуртуються з близькими по духу небайдужими людьми. 

У їхньому селі діє волонтерський осередок «Блиставицькі тенета», де люди об’єднуються для плетіння маскувальних сіток. Займаються цією справою по-серйозному з восьмої ранку до третьої години дня – приходять, як на роботу.

За ініціативи старостату односельці також активно долучаються до збору і надсилання бійцям продуктів харчування, домашньої консервації, ліків тощо. До того ж, п’ять інших родин разом з Ольгою і Віктором Компаніченками заходилися лити окопні свічки – цілу зиму займалися цією справою у сімейному колі. За своє жертовне суспільне служіння родина отримала подяку від міського голови Анатолія Федорука.

Наприкінці нашої бесіди Ольга Михайлівна стверджує: «Я на власному досвіді переконалася і всім кажу, що вічні істини «стукайте у всі двері, і відчиняться; давайте, і дасться вам» дійсно працюють в житті. Дуже вдячна працівникам міської влади, а також усім друзям, які простягнули руку допомоги в годину біди».

Спілкувався Микола Дем’янов