fbpx

БУЧАНСЬКІ НОВИНИ

Ваш путівник у житті громади, друг і порадник на кожен день!

МУЗИКАШКИ-БАРАБАШКИ – спалені та не знищені! (ФОТО)

1 min read

Цих чудових творчих людей зі студії «МУЗИКАШКИ-БАРАБАШКИ» знають майже всі у Бучі та сусідніх населених пунктах, адже музиканти часто приймали участь у різноманітних, цікавих заходах – концертах, майстер-класах, фестивалях.

Згадайте, наприклад, як весело барабанили діти і дорослі у Бучанському міському парку, виконували веселі пісні по суботах та неділях на набережній та біля Уварівського дому у Ворзелі. Діти вчилися грати на різних музичних інструментах, гуртувалися у групи, пробували свої сили, граючи тяжкий рок, народні українські пісні чи власні композиції.

Та «руський мир» знищив навіть це. У торговий комплекс «Варшавський», де базувалася ця нестандартна музична школа, снаряди прилетіли у перші дні повномасштабної війни. Колони рашистів йшли трасою зі сторони Ворзеля і відразу його обстріляли. Далі вогонь знищив все: гітари, синтезатори, барабани, аудіоколонки, мікшерні пульти, підсилювачі, мікрофони… Музична апаратура перетворилася на ржаві ошмітки і попіл.

Керівник Валентин, який має сценічне ім’я Альберт Арнольдович, згадує, як діти із радістю прибігали на заняття, вчилися, грали, співали. Вони всі – мультиінструменталісти, адже музиканти школи володіють грою не на одному музичному інструменті, а на двох, трьох, чотирьох. Завжди до своїх дітей приєднувалися їх батьки і репетиції проходили під девізом – «Тато, мамо і я музична сім’я!»

«Усі вони приходили зі своїми піснями, віршами, музикою, ми разом робили аранжування і виконували композиції. Співали різні пісні – естрадні, рокові, українські, будь-які інші, які вони бажали», – розповідає пан Валентин.

Ці спогади витягують його із прірви, яка утворилася в душі від усвідомлення втраченого. Його очі знову горять, і бажання відродити їх цікаві і важливі для кожного із учасників заняття. Уже навіть є де – керівник ТК «Варшавський» Олег Яцюк надав приміщення, яке необхідно облаштувати звукопоглинаючим покриттям. Та ще не має на чому грати.

П’ять гітар і один комбік, які були придбані перед самою війною, нещодавно нарешті були доставлені, чим дуже підняли настрій пану Валентину. Та щоб повернутися до занять у групах цього замало.

Що цікаво, не всі інструменти згоріли.

Деякі були вивезені. Про що Альберту Арнольдовичу повідомили знайомі. Кілька гітар залишилися в окопах і на блок-постах: рашистські військові так розважалися. Тож тепер всі знайдені інструменти, брудні, а деякі в крові, розламані приносять Валентину, а він їх «повертає до життя». Бо вміє це гарно робити. Раніше він мав у колекції ексклюзивні екземпляри і разом з друзями музикантами відновлював їх. Та тепер це лише спогади: безцінна колекція, яку збирав 30 років, унікальні гітари «Gibson», «Fender», «Music Man» знищені нашестям орків.

Поки ми спілкувалися, учні Богдан і Поліна чекали на свого вчителя. Вони хочуть повернутися до занять. Адже музика – це життя, наповнене яскравими фарбами. Свої емоції, думки можна реалізувати через композиції, окрім цього навчитися бути відкритим і сміливим.

Він розповідає, що інколи у студію батьки приводили діток, які не мали бажання розвиватися. Та музика їх підштовхувала на досягнення висот, до розкутості. Крім того, діти знаходили нових друзів, з якими чудово проводили час.

«Кожен може стати музикантом!», – вважає Альберт Арнольдович.

Ударні установки, бас-гітара, соло-гітара, ритм-гітара, синтезатори – це все затягувало дітей у вихор «космічних» звуків, який дарував молодим музикантам новий цікавий всесвіт.

Якщо маєте бажання допомогти «Музикашкам-Барабашкам», ось реквізити засновника та керівника студії:

ОДЕРЖУВАЧ САВЧИН В. Р.

РАХУНОК 26209684609007

IBAN UA813052990000026209684609007

БАНК ОДЕРЖУВАЧА АТ КБ «ПРИВАТБАНК»,

КИЇВ, УКРАЇНА РНОКПП одержувача 2402214592

ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ Поповнення рахунку САВЧИН ВАЛЕНТИН РОМАНОВИЧ

Або:  АТ КБ «ПриватБанк»  4149629311783419  Савчин Валентин

PS:

В Україні повномасштабна війна, від якої потерпають всі навкруги. Люди втрачають рідних, інші – свої домівки. Горе, розпач – це ті почуття, які супроводжують кожного українця. І в цей час ми обрали тему втрати музичної студії. Хтось скаже – не важливо зараз. Та музика рятувала душу завжди, а студія МУЗИКАШКИ-БАРАБАШКИ рятувала дитячі та батьківські душі. І їх відродження – це яскравий промінчик у нашій гіркій буденності.