«Сильні духом. Мами»: у Бучі відкрилася виставка, присвячена матерям загиблих Героїв (ФОТО)

На яскравих світлинах красиві жінки у вишиванках і незвичних головних уборах – це в Публічній бібліотеці Бучанської громади відкрилася виставка, головними героїнями якої стали жінки – матері. Фотографії дванадцяти жінок, які втратили на війні на Сході найдорожче в житті – своїх синів. З невимовною тугою в очах… З величезним болем, яке не під силу витримати…

Відвідати виставку можна до 14 жовтня за адресою Буча, вул. Енергетиків, 2.

З нагоди відкриття виставки перші відвідувачі, серед яких були і журналісти БН, мали можливість поспілкуватися з цими сильними, мужніми жінками, які розповіли про проєкт і своїх синів-Героїв.

– Кожного ранку ми шукали сенс, навіщо нам жити. Ціна, яку ми заплатили для рідної України – дуже важка та дуже значима. Скільки б не пройшло часу, ми просто живемо з цією біллю. Живемо, тому що нічого змінити не можемо. – розповіла учасниця та керівник фотопроєкту Наталія Дубчак, мати загиблого військовослужбовця, молодшого солдата Олександра Єрошенко. (БН розповідала про нього у № 39, 2020 року).

Олександр був навідником 95-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 14 лютого 2015 року у бою під Дебальцеве, Донецької області. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність III ступеня (посмертно).

Для участі в проєкті «Сильні духом. Мами», ініційованому Департаментом військового капеланства Української греко-католицької церкви, пані Наталія запросила матерів із різних куточків України.

Дизайнерки одягу Ольга Бунеску та Лідія Лущик, візажистки Олена Тулапіна та Оксана Мороз і дизайнерка головних уборів Ірина Підліпска створили учасницям проєкту вишукані образи, які закарбувала на фотографіях Мирослава Марциненко.

– Сумні події дуже змінили наше життя. Серед нас є матері, які після втрати кардинально змінили стиль життя і роботу. Хтось був учителем, а потім став волонтером, більшість займаються долею учасників АТО, допомагають пораненим та їх родинам. А хтось народив та виховує дітей у свої за 40 років.

Жінки об’єдналися і підтримують одна-одну, витягують із прірви відчаю, приділяють увагу, яка просто необхідна. Допомагають тим, хто менше сильний духом. Вони намагаються жити звичайним життям, гордяться своїми синами і несуть пам’ять про них.

Тримайся, я буду поруч

– Цей проєкт  підтримує таких мам, як я, – розповіла Олена Панасенко, мати загиблого Василя Панасенко. – Коли я потрапила до проєкту, пройшло зовсім мало часу після загибелі сина. Наталія сказала мені: тримайся, я буду поруч. Це була та соломинка, яка втримала мене на плаву у світі, що перестав існувати. Ця виставка дає можливість донести те, що наші діти, наші чоловіки не даремно загинули. Наталія змогла дати надію іншим матерям і ми зрозуміли, що разом – ми сила, дуже велика сила.

Василь Панасенко, водій 1-мотопіхотної роти 25-го Батальону «Київська Русь». Загинув 19 грудня 2016 року в бою на Світлодарській дузі, Донецької області. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність III ступеня (посмертно).

На зустрічі організаторка намагалась донести до присутніх, зокрема до учнів школи №5, які прийшли, бо дійсно переймаються цією проблемою, щоб вони не забували матерів і дружин, які залишились одні.

– Є мами, у яких нікого не залишилось, і її навіть не має кому привітати з днем народження. Не будьте байдужі!

На зустрічі був присутній заступник Бучанського міського голови Сергій Шепетько, який від імені Бучанського міського голови Анатолія Федорука подякував за цю прекрасну ініціативу.

– Велика честь бачити і спілкуватися з такими відважними жінками, які створили таку чудову виставку. Їх сини залишили свої домівки, своє звичайне життя, і пішли боротися за нашу країну, за мир для всіх нас. Мені приємно, що ми можемо насолоджуватися такими шедеврами і бачити справжніх героїв громади і країни, приклад для наслідування. Від імені Бучанської влади запевняю, що будемо робити все, щоб ви відчували підтримку.

Цей проєкт допоміг жінкам побачити кольори життя, які довгий час були їм байдужі, не помічені. Більшість учасниць назавжди попрощалися і відпустили на небеса свою єдину дитину.

Пані Наталія Харченко, яка втратила сина Євгена у Іловайському котлі, знайшла сили та створила громадську організацію, у якій займається законодавчими питаннями допомоги учасникам АТО.

Євген Харченко, розвідник, 2-го батальйону спецпризначення Національної Гвардії України «Донбас», загинув 29 серпня 2014 року. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність III ступеня (посмертно). Одна з вулиць міста Києва перейменована на його честь

– Наші сини підняли для нас велику планку і ми, на своєму рівні, не можемо її опустити та зрадити їх. Ми часто зустрічаємо байдужість і нерозуміння на своєму шляху. Піти на війну – це був вибір моєї дитини, він загинув, знаючи, що зробив це заради України – свого дому. Віддавши своє життя, вони створили націю!

Наталія Дубчак на завершення звернулась до школярів.

– Сучасна молодь – наше майбутнє, і ви його будете змінювати. Ви дуже відкриті, не такі як ми були у свій час. Я бажаю вам всім літати, і щоб крила не були обпалені. Бажаю, щоб мрії збувалися. Адже наша країна заслуговує на повагу та розвиток.

Виставка триватиме до 14 жовтня. Приходьте!