“Бучанська Варта” відзвітувала про відрядження на фронт

Маршрут: Буча-Новомосковськ-Покровськ-Авдіівка-десь під Донецьком(три місця)-Авдіівка-Нітайлове-Волноваха-Марінка-Маріуполь-Запоріжжя-Дніпро-Полтава-Київ-Буча.
Відстань: 2279 км.
Екіпаж: Володимир Щербінін (волонтер, водій). Богдан Яворський (волонтер). Анатолій Кушнірчук (капелан, водій).

Першими відвідали наших рідних братів і сестер 72-Ї бригади їм Чорних Запорожців, що несуть бойову службу десь під Донецьком. Привезли їм усе необхідне по списку, у чому була потреба. Коли вивалили все те, що їм треба – то вони дивувалися єдиному: Як це все могло вміститись у той невеличкий автобус?! А ми мовчки дивилися на них і відкрили знову двері автобуса, а там – ще половина добра іншим підрозділам. Потім був сміх і радість від того, що бачимо один одного вживу і можемо обійняти та непідробно запитати : Як справи? Як здоров’я ? Чим ще треба допомогти?
Пити чай з ними, істи іжу і щиро розмовляти про наболіле – то найцінніше і святе для нас усіх. Бо саме це приносить спокій душі і їм, і нам. А потім були подарунки. Все необхідне, вітаміни, пледи, солодощі, гігієна, і багато інших, необхідних речей, які ви можете побачити на фото.
Опісля ми вирушили до іншого підрозділу, але заглох мотор на нашому автобусі, і ми знаємо, чому..? Туди, куди мали їхати – почалася стрілянина і пізніше ми зрозуміли, що Бог вберіг нас від перебування там, де стріляють..
Хотіли би подякувати усіх, хто оперативно включився допомогти з поломкою! Без вас – нічого б не відбулося!
Потім був сервіс нашого автобуса та опісля – ми тримали курс на Маріуполь. По дорозі на лінії фронту – мали зустрітися з нашим давнім другом, але він був зайнятий у бою і навіть отримав дві кулі у бронік та був терміново доправлений у шпиталь.
Потім, пізно ввечері, провідали наших друзів з ударної групи наводних кораблів та катерів ВМС ЗСУ у Азовському морі. Там на нас вже довго чекали.
Тож, всі завдання виконали і знову в дорогу додому.