Олена Ратнікова: «Діти повторюють звички і поведінку батьків. Тож почніть із себе»

Спортивні єдиноборства вважаються одним з найпопулярніших розваг для хлопчиків і чоловіків різного віку. Чемпіонати та змагання традиційно привертають безліч глядачів. Найбільшим успіхом користуються самбо і дзюдо, але не всі розуміють, в чому різниця між цими єдиноборствами.

Олена Ратнікова, тренер-викладач відділень самбо та дзюдо Бучанської ДЮСШ, розповіла журналістам «БН» про філософію цих видів спорту та зацікавленість дітей у ньому.

Сама Олена родом із Вінниці, мешкає в Києві і вже більше 10 років їздить  щодня на роботу в Бучу. Тренер закінчила факультет фізичного виховання та спорту Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

– З дитинства я займалась у різних секціях та була дуже спортивною. А свій вибір зупинила на боротьбі.

Олена – майстер спорту із самбо, призерка чемпіонатів України із греплінгу та панкратіону (види єдиноборств).

–А викладацька діяльність з’явилася у моєму житті завдяки товаришу, який запропонував мені займатися з дітьми в Києві. Але сталось так, що мій тренер із самбо розповів про вакансію в Бучі, яку я згодом обійняла. І з того часу все почалося.

– Яка різниця між дзюдо та самбо, які ви викладаєте? На перший погляд, це тотожні види єдиноборств.

– Може здатися, що самбо, як вид єдиноборства фактично повністю збігається з дзюдо. Однак це не так. Дзюдо – японське бойове мистецтво, яке стало основою радянського самбо. Є відмінності в правилах, дозволених прийомах цих видів боротьби. Самбо не є олімпійським видом спорту, на відміну від дзюдо. Екіпірування дзюдоїста відрізняється від екіпіровки самбіста. Поверхнево – це основні відмінності.

Батьки часто побоюються віддавати дитину на бойові мистецтва, бо вважають їх жорстокими. Між тим, тренер запевняє, що, наприклад, дзюдо не покликане виховувати в дитині агресію. Навпаки, більшість бойових мистецтв вчать боротися і перемагати негативні емоції, бути стриманим і сконцентрованим.

– Мета нашої секції – це виступи на змаганнях. Але крім цього, ми націлені на впровадження цього виду спорту в життя молоді. Ми завжди з великою охотою займаємося з дитиною, навіть якщо знаємо, що у батьків немає бажання віддавати дитину до професійного спорту.

Бучанська ДЮСШ може похвалитись чемпіонами України та області та призерами найрізноманітніших змагань.

– Мої учні мають гарні результати і щоразу доводять на виступах свій рівень. Дуже часто ми їздимо на всеукраїнські та міжнародні турніри. І досягнення дійсно високі.

Олена приділяє багато уваги вдосконаленню себе та своєї майстерності.

– Постійно беру участь у семінарах з боротьби. У тренування включаю напрацювання з різних видів спорту: легка атлетика, кросфіт та різні ігрові методики. Завжди ставлю себе на місце дітей: які заняття були б цікаві мені. І, відповідно, намагаюся створити певну атмосферу на тренуванні, щоб мотивувати їх до занять.

Спорт чудово впливає на фізичне здоров’я дитини, але вибір секцій – різноманітний. Тож батькам дуже складно зрозуміти, що саме обрати для свого сина/доньки.

– Вдалим рішенням буде боротьба, адже вона допомагає сформувати юний організм, роблячи міцним тіло і сильним дух. Дисциплінарні правила та основи самозахисту допоможуть дитині стати впевненим у власних силах.

– Як заохотити малюка займатися фізичною культурою?

– Любов до спорту потрібно прищеплювати з дитинства. Малеча повторює звички і поведінку батьків. Тому дуже важливо не розповідати, а показувати. Можна хоч щодня пояснювати, як корисно і круто займатися спортом. Але якщо при цьому ви самі не тренуєтеся і проводите вихідні на дивані, дитина буде переймати саме цю звичку. Тож почніть із себе.