«Вогонь надії»: у Бучі вшанували пам’ять зниклих безвісти та полонених (фото)

«Вогонь надії» – марна акція, яка відбулася в Бучі у Міжнародний день зниклих безвісти. Це день, коли весь світ говорить про людей, доля яких залишається невідомою. Але для родин, які чекають, таким є кожен ранок, кожен вечір, кожен дзвінок телефону, кожне повідомлення. Це надія, хоч і маленька, тривожна, та вона жевріє, як вогник свічки на вітру – то сильніше, то слабше, то майже зникає, і чиясь турботлива рука запалює її знову.

Біль, прожитий наодинці з окупацією

Для Бучанської громади цей біль має особливу вагу. Важко осягнути: сьогодні 148 жителів громади вважаються зниклими безвісти, серед них 21 цивільний. Ще 40 людей – і військових, і цивільних – перебувають у полоні. Зокрема, під час окупації росіяни насильно вивезли 32 наших цивільних мешканці. Один із них загинув у неволі.

Саме 30 серпня біля пам’ятного знаку «Вогонь надії» відбулася пам’ятна акція. У ній взяли участь Бучанський міський голова Анатолій Федорук, родини зниклих і полонених, а також жителі громади.

Мета зустрічі – щоб голос кожної родини, яка чекає звістку про свою близьку людину, почула громада, Україна, весь світ. Щоб ті, хто нині далеко від дому, відчули: їх чекають, їх пам’ятають, за них боряться.

Тиша, що говорить голосніше за слова

Цього дня біля пам’ятного знаку говорила тиша – мужньо, непохитно, зі сльозами на очах, але з великою вірою в те, що зниклі безвісти повернуться додому: до дружин, дітей, батьків, друзів, до тих, хто продовжує залишати для них місце за столом.

Присутні вшанували хвилиною мовчання полеглих і вголос зачитали імена своїх рідних. Кожне вимовлене ім’я – це не просто список. Це пам’ять, яка не згасає, і віра, яка продовжує жити.

Слово ведучого заходу

Звертаючись до присутніх, ведучий акції сказав:

«Сьогодні ми відчуваємо силу цього очікування. Достатньо озирнутися навколо. Перед нами – меморіал, який нагадує про тих, хто позбавлений свободи. За нами – родини, які щодня живуть надією. Поруч – люди, які продовжують чекати своїх рідних. Чекають дні, місяці, роки. Ми пам’ятаємо про кожного. Ми чекаємо. Ми віримо у повернення всіх додому».

Бучанська громада продовжує пам’ятати про кожного зниклого безвісти та полоненого, а «Вогонь надії» залишається місцем, де ця пам’ять і віра щодня знаходять свій прихисток.

Ми розповідали: | БУЧАНСЬКІ НОВИНИ Євген «Шева», який зник безвісти: Мама Пообіцяй, що чекатимеш без сліз