Діяльність волонтерської групи «Разом до перемоги»

В Бучанській громаді у селі Здвижівка вже другий рік активно діє волонтерська група, яка дбає про потреби українських військових на передовій.

Коли плетуть маскувальні сітки, спілкуються між собою, обмінюються новинами, а інколи співають  ліричних, або сумних пісень. Буває, навіть, що й поплачуть. По-всякому буває… Але головне – обов’язково заряджають сітки позитивом, завжди з думкою про наших захисників. Ось у пані Наталії син пів року на передовій, боронить нашу землю від ворога, наближає перемогу.

Тканина для маскувальних сіток має бути з особливого легкого матеріалу «спанбон», який не намокає і швидко сохне. За потребою вплітають смужки тканини різного кольору. Пані Люся і пані Ніна показують рулони тканини, кроїльний стіл, де нарізають стрічки, стенди, на які сітки перевішують і плетуть. А також обладнання для виготовлення санітарних нош, їх зробили вже 100.

Дівчата працюють швидко – по дві-три сітки на день – стараються хоч якось допомогти. Плетуть їх на замовлення, в яких вказується кількість і якого кольору. Найпоширеніший розмір – 4х7 метрів. Попереднє прохання було про 30 сіток. А на момент нашого спілкування від хлопців з «передка» прийшла потреба на 13 великих сіток розміром 10х7 метрів світлих відтінків, враховуючи засніжену зиму. Усього сплели вже 715 сіток. Негайні замовлення надсилають хлопцям «на передок» поштою. Першочергово – воїнам-односельцям. Крім сіток надсилають плівку, скоби, буржуйки, домашнє сало, масло, смаколики тощо. Хлопці регулярно діляться з громадою світлинами і короткими відео зі словами вдячності.

Працюють дружно

У кожної жінки своя ділянка роботи – одні плетуть, інші нарізають вірьовки, ще хтось перев’язує. Усі мають також стаціонарну роботу на виробництвах. А щойно випаде вільна година, поспішають сюди, бо руки потрібні. Одна жіночка приїжджає аж з Іванкова. Перш за все, заходить до посестер: попрацює з ними, а потім вже йде до матері, яка тут живе.

Постійно плетуть сітки 12-15 працівниць. Це ядро волонтерської групи, до якого приєднуються ще багато інших, які приходять за можливості. Є й ті, що займаються  виготовленням окопних свічок, плетінням шкарпеток, випіканням печива і пиріжків – такі працюють вдома. Також готують для хлопців вареники. Кожна жінка служить країні своїм умінням. Чоловіки, переважно старшого віку,  допомагають їм, а також займаються виготовленням брелоків з гільз.

З чого все почалося?

Здвижівські дуже вдячні волонтерам з Немішаєвого, які приїхали в село, розповіли що до чого, показали, як треба все робити. Таким чином, вони допомогли започаткувати таку потрібну справу. Далі місцеві на зібрані кошти купили різак, інше приладдя. Сільська громада, особисто староста пані Раїса Козир, всіляко сприяє, надала приміщення в будинку культури. У місцевій соціальній групі виставили заклик до всіх охочих долучитися. Люди відгукнулися, прийшли і продовжують приводити інших. Під час канікул приходили діти. Бувальці навчають новачків, передають свої вміння.

«Наш Коля»

Микола Славінський, який організував цю справу у Здвижівці, знаходить доброчинців, які своїми донатами (благодійними внесками, – ред.) допомагають з придбанням основ і тканин. Він особливо вдячний односельцям та працівникам деревообробного підприємства «Enjoy the Woods» з Бучанського району. Микола Григорович також займається тим, що доправляє готові вироби у військові частини. Це підрозділи майже двадцяти бригад інженерно-саперних військ, ППО, піхоти, які тримають фронт на Слобожанському, Запорізькому, Південному та Донецькому напрямках. Знайомства з захисниками зав’язалися, коли у 2022-23 роках волонтер разом з другом-тезкою займався вивезенням «300-х» до лікарень та евакуацією на великому бусі мирного населення в 50-кілометровій прифронтовій зоні. Саме тому й сітки потрапляють виключно в частини, які діють у гарячих точках, на «нулях». Звідти ж приходять і замовлення на маскувальні сітки.

Пан Микола дуже цінує працю односельців і вдячний кожному активісту групи «Разом до перемоги». А це: Людмила, чотири Наталії, дві Ані, Люся, дві Надії, Олег, Інна, три Галини, дві Тетяни, дві Віри, Марія, Ірина, дві Лідії, дві Ніни, дві Ольги, подружжя Віталій і Ніна. Він усіх жартома називає «кіборгами». Особливо приємно чути свідчення захисників, що здвижівські сітки рятують життя, і в них неодноразово потрапляють ворожі fpv дрони, які потім використовують вже проти агресора. У самого волонтера так званий руській мір знищив власний бізнес, тому, переживши лихо окупації, він прагне тільки одного – звільнення нашої країни від загарбників. Родина однозначно підтримує. Їхня мотивація – робити все для перемоги.

«Як можна перемогти ворога, якщо нічого для цього не робити», переконаний здвижівець, «тому прикро за тих, хто не долучається, сидить перед телевізором, не шукає, як можна долучитися до спільної боротьби».

Справа групи «Разом до Перемоги» продовжується і розвивається, тому що козацькому роду дійсно нема переводу

Спілкувалися Ірина Левченко та Микола Дем’янов

Газета “Бучанські новини” № 5 від 8 січня 2024 року.